.jpg)
В шематизмах 1841 р. і 1853 р. зазначено, що в Гадинківцях існувала парохіяльна школа. Важливу роль у національному і релігійному розвитку села відіграла сім’я Сімовичів. Іван Сімович став першим народним вчителем с. Гадинківці. Його сини: Василь – науковець, професор мовознавець; о. Михайло – апостольський візитатор греко-католицької церкви на Буковині; о. Аполоній; Дем’ян – вчитель.
В 1891 р. парохом села Гадинківці став о. Климент Соневицький (1858–1928 рр.).
З 1867 по 1869 р. народне шкільництво в Галичині ділилося на парохіяльні школи, де дяковчителі та священики вчили основ грамоти українською мовою, тривіальні, де часто переважало навчання німецькою мовою, та головні поставлені на вищому рівні навчання. Наші парохіяльні школи існували в центрах парохій.
Наприкінці XIX століття така мережа шкіл була вже доволі поширеною.
На підставі розпорядження крайової шкільної ради від 24 квітня 1894 року відбулася реорганізація народної школи в селі Гадинківці: "На підставі ухвали від 24 квітня 1894 р. крайова шкільна рада змінює своє розпорядження від 9 квітня 1875 р. та від 16 травня 1890 р. відносно організації народної школи в с. Гадинківці й видає наступне розпорядження: у Гадинківцях існує однокласна народна школа, що належить до терену гміни с. Гадинківці панського двору в Гадинківцях. Обов'язком тої гміни і панського двору є покриття всіх видатків на біжучі потреби тої школи, а саме: на будову і внутрішнє обладнання школи, на побудову приміщення для вчителя тої школи, врешті на закупівлю або оренду земельної ділянки під шкільний город і поля, спортивної площадки; на утримання шкільного будинку і використання обладнання виділяти паливо, освітлення і обслугу шкільних кімнат. В утриманні школи має брати участь гміна і панський двір. Вони мають виділяти 13 злотих австрійської валюти на оплату сторожа школи, а також три кубічні сажні твердого дерева на опалення школи."
У цей час школа також має доходи від облігацій боргу панського двору.
На жаль до сьогоднішніх днів не збереглося приміщення школи. За розповідями старожителів ця школа мала лише дві класні кімнати, які були без підлоги і з маленькими вікнами. Крита соломою школа нічим не відрізнялась від звичайної селянської хати. Коли в XIX столітті в селі панували австрійці, в Гадинківській школі було 27 учнів. В основному це були хлопчики більш заможних селян, бо дівчаток до школи не пускали. З них зразу готували наймичок, домашніх господарок, майбутніх жінок.
За часів польського панування школу перекрили залізом. Замість колишніх трьох класів, що були за австрійського панування було створено шість класів, які розміщувалися у чотирьох класних кімнатах.
Перший і другий класи були в одній кімнаті, п’ятий і шостий також вчилися разом. Парт у класах не було, учні сиділи на лавках за столами. Писали не в зошитах, а на маленьких дощечках (табличках). У 1925 р. в школі було чотири вчителі на чолі з директором Візнюрою Павлом. Поряд із законом божим у школі вивчалися польська, німецька мови, українська мова (раз та тиждень), елементи історії і географії. Вчителі були вихідцями з польської шляхти, яким була чужа українська мова і культура.
До 17.09.1939 р. в селі Гадинківці діяла початкова школа, навчалося 90 учнів, працювало 4 вчителі. У селі середню освіту мали 17 чоловік, вищу - 2.
У 1940-1941 н. р. функціонувала семирічна школа, в якій навчалося 150 учнів і працювало 5 вчителів.
У Гадинківцях діяв гурток «Рідна школа». Дітей навчали українських пісень, віршів, танців. Вивчались українські обряди, звичаї.
До причастя. 1935 р. (у центрі О. Микитин, Віндзюра Павло – директор школи.)
У селі також діяв дитячий садок, вихователем якого працювала Сенюк Надія – член гуртка «Рідна школа».
У післявоєнні роки відновлює свою діяльність Гадинківська семирічна школа.
Група вчителів цієї школи
Вчителі Гадинківської школи 1958 р. У центрі директор школи Грабець І. М.
У 1965 р. була збудована нова Гадинківська трудова політехнічна восьмирічна школа. У ній навчалось 207 учнів. Працювало 13 досвідчених вчителів.
На фотографії приміщення нової школи.
У 1987 році було побудовано нову школу
Вручення символічного ключа учням школи начальником Копичинецького ПМК Васютою.
17 травня 1992 р. в приміщенні школи відбувалось урочисте відкриття кімнати-музею історії села Гадинківці.
Посвячення музею отцем Василем і отцем Григорієм.
У приміщенні музею.
11 липня 1993 року відбулося відкриття пам’ятника-погруддя
В. Сімовичу – видатному вченому-мовознавцеві, громадсько-культурному діячу.
